Чё, дружок, качнулся? Расскажу тебе историю, как я закладки грибов купил и жарили с братвой хлебушек у костра. Ну вобщем, я на фразах был, знаешь, в теме, так что тяга псилоцибиновыми грибами меня не оставила, и я решил во что бы то ни стало их нюхнуть.
В большом городе, где я живу, сказали, что можно найти нужное место при помощи GPS на телефоне. Беру свой айфон, да попробую эту штуку. Нашел адрес, но до него целая дорога предстоит. Решил на всякий случай запасной план сгонять к бро, чтоб он дал мне немного грибочков, а то вдруг в пути придется нюхнуть.
| Бро: |
Эй, чувак, что за шумиха? |
| Я: |
Надо грибы закупить, машина к шоу заправляется. |
| Бро: |
Ты уверен, что готов к овердохуям? Мы не просто на шпиганки меняемся, это сильное действие. |
| Я: |
Да ладно, готов уже, тяга просто сумасшедшая. Хочу попробовать что-то новое. |
| Бро: |
Ладно, привезу тебе пару шпиганок. Но будь осторожен, чувак, не переборщи. |
В итоге, я взял инструкции от бро и поехал потом к этим грибам.
Менты встретились на пути, но это не остановило меня. Просто нафиг я им говорю, что везу. У меня планы на вечер, а менты не мои судьбы решают.
Наконец-то я добрался до места назначения. Встретился с дилером и получил свою шпиганку.
Дилер: Эй, малыш, возьми эту шпиганку, хочешь добавить что-то еще?
Я: На этот раз только грибы, братан.
Сунул пакетик в карман, и пошел на место, где далеко от города можно зажарить хлебушек с маслом у костра. Целый день готовился к этому моменту, и вот он настанет. Жму газ, летим в глушь.
В итоге нашли идеальное место для костра. Разожгли костер, достали грибы и начали готовить хлебушки.
Братва: Эй, парни, выкладывайте грибы!
Я: Давай, давай, всех запоим грибами.
Взяли ножи и начали нарезать грибы на кусочки, добавлять их к маслу на хлеб. Ах, какой аромат! Костер, друзья и псилоцибиновые грибы - это что-то невероятное.
После того, как я съел несколько хлебушков с грибами, начал чувствовать, что овердохуя. Мои чувства были на грани реальности. Я нюхал ароматы, видел цвета, слышал звуки, которых раньше не замечал. Всё стало таким ярким и чудесным.
Внезапно, меня охватило чувство счастья и умиротворения. Я просто сидел у костра, рассматривал звезды и думал о том, как прекрасен мир. Это был настоящий экстаз, но не такой, как на улице в бешеную ночь.
Сосед по костру: Эй, чувак, видел, какие звезды крутые?
Я: Да, брат, крутые. Я таких раньше не замечал, слишком занят был своими проблемами.
А потом я просто расслабился, забыл о всех проблемах и наслаждался моментом. И вот, так мы с братвой провели целую ночь, наслаждаясь волшебством псилоцибиновых грибов.
Братва: Чуваки, спасибо, это было огонь!
Я: Да, брат, надо еще раз повторить.
И вот так, дружок, закончилась наша история. Эти грибы действительно наркотик, но не такой опасный, как гидрокодон или экстаз. Нет, это что-то большее, что-то особенное.
Так что, если ты качнулся, и тяга не оставляет тебя, может, тоже попробуешь грибочки? Но будь осторожен, дружок, и помни, что псилоцибиновые грибы - это особый опыт, который не для всех. Но если решишься, обязательно жарь хлебушки с маслом у костра - это что-то невероятное!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.